Як український трієчник став дизайнером, який працює на McLaren у Лондоні

Кожен українець, який досяг успіху за межами країни, стає її уособленням серед іноземців. Максим Шкіндер, 30-річний українець, за дизайнерське бачення якого змагалися Jaguar і McLaren, вже два роки живе і працює в Лондоні. Портал delo.ua зробив із ним дуже цікаве інтерв'ю, а Designtalk.club – публікує найцікавіші його фрагменти. 

Історія успіху Шкіндера поки що коротка, але дуже яскрава: навчаючись дизайну в Києві, він подався на грантове навчання у Турині. Звідти вирушив до Праги працювати у Skoda, потому отримав запрошення від дизайнерського відділу McLaren.

Ти відчуваєш себе українцем чи людиною світу?

Безумовно, українцем. Я багато де бував, жив, але Київ і сьогодні для мене — рідне місто. Я часто прилітаю сюди, мало не кожні три місяці.

Кажуть, що людина остаточно прижилася на новому місці, коли у неї з”явився свій стоматолог і перукар. А я й досі довіряю лише київському перукарю і київському стоматологу, навіть свою колишню дівчину-британку привозив лікуватися до Києва.

Ти погано вчився?

Я класичний трієчник. Характер у мене іще той був, батькам довелося багато пережити. У дев'ятому класі мене вигнали зі школи: мовляв, моє місце в ПТУ. Але 1 вересня я прийшов до школи і просто залишився — можна сказати, примусив взяти мене до 10-го класу. Доки там не налагодили корупційну систему взаємозаліку “я вам стінгазету, а ви мені фізику і хімію”, у мене було мало шансів отримати середню освіту.

Та мені пощастило. Ми ж говоримо про промислове містечко Енергодар. Багато моїх друзів і знайомих спилися або опинилися за ґратами. I до того ж, не можна сказати, що мене рятувала, наприклад, художня школа, куди батьки мене відвели, щоб я нарешті припинив псувати вдома шпалери, , родинні альбоми тощо. З художки мене також виганяли, я й сам її декілька разів кидав.

Як такий непосидючий працює у провідній автомобільній корпорації?

Подорослішав. Життя дисциплінувало мене. Але й у в дизайнерському бюро McLaren не можна назвати офісною. Наш відділ — а це 10 людей — працює над створенням майбутнього. I це не образ. Коли виходиш з офісу, здається, що машина часу перенесла тебе у минуле. У McLaren є два підрозділи. Один створює боліди для Формули-1, інший (це наше бюро) працює над спорткарами, які носитимуться загальними автошляхами. Робота над кожною моделлю триває по декілька років, тому ми не можемо моделювати те, що актуально тепер. Ми вигадуємо те, що буде естетикою авто за 5-10 років.

То ви — провидці?

Наше бюро — це орієнтування у трендах автомобільного дизайну і, звісно, інтуїція. Тому усі авто на вулиці для мене — минуле.

Як вдається залишати минуле за дверима? Інакше кажучи, як створюється ця атмосфера?

Інколи це просто музика. Коли створюєш спортивні машини McLaren, у навушниках обов”язково має бути щось динамічне або важке. Приміром, тепер мені більше, ніж інше, динамік транслює Daft Punk, інколи це, як не дивно, щось на кшталт Linkin Park. Тож коли вам доведеться побачити McLaren на вулиці, уявляйте, що у ваших навушниках грає музика.

Я так розумію з твого , що у нас всі шанси колись зробити інтерв”ю з Максом Шкіндером — не автомобільним дизайнером найкрутішої спортивної машини, а художником, чи навіть письменником. Ти марнославний?

Ні. Так. Ні. Та ні. Мені, звісно, хочеться, щоб книгу, яку я пишу, читали, а кини побачили. Однак процес їхнього створення важливіший і приносить більше задоволення, ніж думка про славу. Я вже знаю, скільки в тій книзі буде лаж. Але мені у кайф її писати. Сподіваюся, що комусь так само це буде цікаво читати.

Що ти вважаєш своєю соціальною місією?

Поки що важко сказати, але мені б хотілося залишити свій слід в історії автомобільного дизайну. Українського.

Більше класних історій про молодих та талановитих українських дизайнерів читайте у нашому популярному проекті Майбутнє українського дизайну“!

Залишити відповідь