UX: що краще оригінальність чи навпаки?

Для дизайнера відрізнятися від інших чи не найголовніше досягнення, але чи це так же із UX?

На роздуми щодо цієї теми мене наштовнуло спілкування із одним продакт-менеджером, який продумував продукт і вважав, що треба відрізнятися від інших в тому числі у плані UX.

Загалом підхід до того, щоб ламати стереотипи дуже правильний, якщо виходити із, так би мовити, загальнолюдської позиції. Завдяки нестандартному мисленню часто народжуються відкриття, які важко було уявити. Тому з певною долею ризику, можна було погодитися із цією думкою. Можливо, є місця у здебільшого подібних інтерфейсах, від яких можна було б позбутися, чи зробити їх зовсім інакше…

Тема “стандартності” зовсім не нова для порад стосовно юзабіліті. І загальні поради для створення комфортного середовища для користувача звучать приблизно так, що треба, аби все було знайоме і зрозуміле: “щоб не примушувати його думати”…

Загалом зі специфіки людського сприймання чогось нового, відомо, що його має бути зовсім не багато, для того, щоб воно лишалося зрозумілим цільовій аудиторії.

Мені здається, що на нинішньому етапі розвитку юзабіліті в ІТ можна порівняти із ергономікою в автомобілебудуванні. Уже пройшо багато часу і багато речей вже настільки звичні для користувача, що їх можна віднести до категорії “інтуїтивно зрозумілих”. Тобто, якщо перемикання світла і поворотників у нас під кермом ліворуч – бо де в біса йому ще бути? Так само і з кнопкою меню, яка переважно ліворуч, а інформація про користувача і “логін” – праворуч зверху. Звичайно конструкція керування автомобілем має більше обмежень, ніж UX сайту, бо там багато що продиктоване фізіологією водія, з якою неодмінно треба рахуватися. Але, як виявилося, в дизайнах інтерфейсів теж не так і багато варіантів, щоб розвернутися фантазії, і чим менше її “розвертається” тим зазвичай краще для користувача. Бо ті підходи які є стандартними зараз пройшли не менше випробувань, тестувань, ніж розрахунки зручності автомобільного салону, хоча й у більш стислий час.

Людина, яка мене наштовхнула на написання цього тексту, придумала такий інтерфейс, що в ньому не могли розібратися програмісти, коли ми давали їм спробувати програму, причому там було всього кілька екранів 🙂 Ще у дизайні були оригінальні іконки кнопок, значення яких не можливо було запам’ятати, за 3 місяці роботи, я так цього і не зміг зробити…

Як на мене, краще використати дуже “заїжджені” підходи до інтерфейсу і стандартні іконки, ніж вводити користувача в тунелі і лабіринти, та оточувати незрозумілими кабалістичними знаками… Наприклад, upwork (хто не знає – найбільший у світі сервіс для фрілансерів), інтерфейс з першого погляду там гарненький і зрозумілий, але є там одна корисна штука – вмикати і вимикати активність свого профілю. Так от, ця функція захована в якісь такі незбагненні нетрі, що, сука, я після того, як останній раз вимкнув свій профіль так і не зміг відшукати, як його увімкнути знову! Тобто, те, що кнопка вмикання кондиціонера має бути в рамках досяжності рукою водія, не змінюючи положення за кермом – це зрозуміло. Але, часом для дизайнера UX, це лишається незвіданою таємницею, і важливі функції вони заховують так глибоко, ніби кнопку вмикання кондиціонара заховати в бардачок.

У підсумку той “спец”, який любив нестандартні підходи не сприймав критику і виявився цілком неадекватним у багатьох інших питаннях…

Мораль: коли вам пропонують оригінальні підходи в UX, насторожісться, можливо ви спілкуєтеся із хворим на голову 🙂

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.