Українка, яка у дитинстві жахливо малювала, робить шикарну анімацію

Ми продовжуємо розповідати про талановитих українців та українок, які є сьогоденням та майбутнім українського дизайну – у найширшому його розумінні. А також – про їх роботи 😉

Як і обіцяли минулого тижня, сьогодні ми хочемо познайомити вас із неймовірно талановитою іллюстраторкою Потьомкіною Оленою. В дитинстві вона не вміла малювати й боялась підходити до комп’ютера – а тепер знімає мультики і перемагає на фестивалях. В її фільмах люди-ящики живуть таємним життям, а янголи стають справжніми філософами. 

Як ти взагалі почала займатись анімацією?

Я б сказала, несподівано для себе самої. В дитинстві я жахливо малювала – в дитячому садку викладачі все перемальовували за мене. І з комп’ютерами в мене завжди були проблеми – у школі так просто жах. А сучасна анімація – це ж поєднання комп’ютера і малюнка, і теоретично це останнє, чим я могла би зайнятися. Пізніше я вже полюбила малювання, але пішла навчатись на філологію і про анімацію навіть не думала. Провчилась півтора курси і в 17 кинула філфак – так це все набридло.

Пішла в нікуди, у вільне плавання, і разом із подругою опинилась на режисурі анімації. І якщо вона хоч хотіла цим займатися,то я – ні. Мені ніколи не було цікаво, як робиться анімація. Мама мені в дитинстві, як усім дітям, на зошиті малювала, гортала, і картинка рухалась – от і все моє зацікавлення. Але коли пішла навчатись на анімацію, зрозуміла: це моє.

Олено, твої мультики дуже «ідейні», навіть повчальні. Це ти спеціально намагаєшся виховувати своїх глядачів?

Ну, не те щоб виховувати. Але на початку, коли я тільки починала знімати – хоча я й зараз іще початківець – мене справді звинувачували в моралізаторстві. Наприклад, у моєму першому, студентському кіно після власне фільму були ще й титри: «цінні вказівки» типу «як правильно жити. І потім мені казали: з фільму і так все ясно, навіщо ще й ці титри?

А я хотіла, щоб було краще зрозуміло. Мені здається, якби я жила в часи Леніна, я б дуже процвітала як режисер і знімала всілякі пропагандистські фільми. Хоча зараз намагаюсь обходитись без цього «моралізаторства». Але історія для мене передусім – у ній має бути закладена ідея, без цього ніяк.

Як, по-твоєму, зацікавити дорослу аудиторію мультиками?

Чомусь дорослі часто думають: якщо мультик – значить, якась фігня для малюків. І мені дуже не подобається стереотип про те, що анімація – це суто для дітей. Звісно, мають бути суто дитячі мультики, де все просто і зрозуміло. Але я б не змогла – мені нецікаво таке знімати, хоча дітей я дуже люблю. Коли я думаю над сценарієм, то хочу, щоб мені самій це було цікаво – і цікаво іншій дорослій людині.

Наприклад, мій мультфільм «Всередині» з точки зору малюнку взагалі примітивний: коробочки ходять. Коли дорослий дивиться, то він розуміє, що це мається на увазі внутрішній світ людини і так далі. А дитина цього не зрозуміє. Хоча бувають і несподіванки. Колись ми показували цей фільм у дитячому будинку, і діти масово малювали коробочки й бігали мені їх показувати. Мій мультик їм сподобався через те, що вони самі можуть таке намалювати. І мені було дуже дивно, що малюкам це подобається, я на це не розраховувала, бо діти люблять яскраве, а на таке не звертають уваги.

Ти заробляєш на своїх мультфільмах?

Ні. За свої фільми я не отримувала грошей. І, може, тому вони такі «ідейні»: коли ти сидиш і малюєш зранку до ночі, то хочеться щось донести до глядачів. Якщо в мене немає ідеї або ідея мені не подобається – мене не вистачить на те, щоб цілий рік працювати безкоштовно. А якщо ідея є – ти змушуєш себе кожного ранку вставати і працювати. Я недавно закінчила університет і ще не працювала за гроші як такі, тому не можу судити. Але недарма ж кажуть, що митець має бути голодний – щось у цьому є.

Тоді він душу вкладає у свою роботу. Але коли люди ідуть в рекламу, знімають якісь дурниці, але отримують гроші – вони вже забувають про це. І навіть за гроші я б не змогла робити речі без ідеї, які мені не подобаються. Тому в рекламі б я не протрималась. Звісно, вона буває різна – і добре, якщо той, хто платить, дає якусь свободу і залишає простір для фантазії. Але, судячи з нашої реклами, таке буває рідко. Та якщо б мені дали цю можливість фантазувати – чому б і ні.

При підготовці статті використані матеріали з сайту svidomo.org.
_____

Більше цікавих розповідей про про талановитих українців та українок, які є сьогоденням та майбутнім українського дизайну, читайте у нашій популярній рубриці Майбутнє українського дизайну“.

2 Comments

  1. Мирослава

    Цікава історія. Талановита дівчина. Бажаю їй успіху і досягнення тих вершин, які вона ставить перед собою. Головне щоб людина знайшла себе в житті і любила те чим займається, тоді в неї все вийде. Коли хобі – це робота, а робота – це хобі, то це найкраще що може бути.

  2. Галина

    Замечательно когда человек занимается своим делом, делом которое любит, так и Алена Потемкина проявила свой талант, занимается любимым делом, может поэтиому у нее все так здорово получается!

Залишити відповідь