Вам ніколи не доводилося відчувати певне зверхнє ставлення програмістів щодо інших?
Звісно гроші – це найкращий привід та друг для снобізму та інших негативних характерних рис, які вони проявляють у більшості особистостей нашого недосконалого світу.
Я працював у крупній компанії, де було багато програмістів і деякою мірою відчував, що деякі з них звисока дивляться на інших. Сам я теж був програмістом, але із дужніорською зарплатою, яка аж ніяк мене не розбещували 🙂 Звідки ж бралася ця снобська зверхність? Перша очевидна річ – це заробітки. В Україні програмісти дуже наближені до богеми із зарплатою в кілька разів більшою, ніж у депутатів (навіть після нещодавнього скандального підвищення).
Якщо для арт-директора зарплата в 1000 доларів, може бути прийнятною. То багато програмістів мідлів заробляють у 2 рази більше і це вважають нормальним. Фактично фахівець рівня CTO в дизайні отримує стільки, як джун у програмуванні.
Це звісно привід запишатися і задерти носа, однак, подивіться на програмістів: вони не їздять на Мерседесах (нових звісно). Їхні заробітки всього лиш тягнуть на середній рівень життя, яким забезпечена майже будь-яка людина на Заході. Для снобізму цього не достатньо, для нього треба, щоб “у лобі зірка запалала”.
І програмісти її собі придумали, бо деякі з них, у яких особливо відчувається снобізм, вважають, що сфера їхньої діяльності дуже модна і крута. Коріння цього переконання йдуть далеко в минуле, коли програмування було “секретною наукою”, а чорний екран із команд-лайном примушував обивателів широко розкрити рота і вирячити очі. Але насправді ця “романтика” вже давно у минулому. Та й знання не такі вже й “секретні”, їх можна освоїти десь за рік, в достатній мірі, щоб влаштуватися на роботу. Програміст – це просто інженер, на заході до них так і ставляться.
А що ж із дизайнерами?
Зарплати в них нижчі, хоча не настільки сильно, щоб це примусило їх відмовитися від снобізму. Однак, якісь вони все-таки простіші. Можливо, через те, що їх не гріє думка, про “секретні” знання.
Тож, так, в дизайнерах менше снобізму.
Але це, коли говорити про звичайних дизайнерів-трудяг. А от, коли мова зайде за “зірок” і “богів” дизайну… Тут звісно місця мало і хіба зірки снобізму… даруйте, шоу-бізнесу їх можуть перевершити. Крім великих заробітків додається відомість імені та пафос, які неодмінно виливаються у снобізм.
Крім цього в них з’являється “секретне знання”, того, що все на світі завдячує своєму існування саме дизайнерам! Бо все, що нас оточує – це ж вийшло з-під “пера” дизайнера, навіть, якщо це не робив дизайнер-професіонал, але навіть для створення чашки, стола чи будь-чого потрібен дизайн! Одне слово: “боги”…
Тож, панове, моя вам порада – не будьте снобами у будь-якому варіанті, не залежно від заробітків і популярності, бо це призводить до безглуздих думок та переконань 😉 крім інших побічних ефектів, від яких адекватних людей тошнить.
А ще почитайте “Книгу снобів” Вільяма Текерея, або “Сноби” Леся Подерв’янського, кому яка класика більше до смаку!
