Дизайнер чи програміст, ким починати в ІТ?

В Україні, якщо ти не мажор, не маєш комерційної жилки, але хочеш просто чесно виконувати свою роботу і отримувати за це зарплату, на яку можна було б жити, а не виживати, є фактично єдина дорога – в ІТ.

Щоб потрапити в ІТ – треба вибрати між двома професіями: дизайнер чи програміст – звісно для тих, хто не вміє торгувати. Насправді є ще й інші категорії для вибору – продакти (про яких я не знав, коли робив свій вибір), але що треба для того, щоб стати продактом, для мене і досі загадка.

Для мене перехід у ІТ став остаточно очевидним і безальтернативним п’ять років тому. Бо прожити на гроші, які може заробити журналіст в Україні, якщо й можна, то дуже бідно. Переді мною постала проблема, яку нову професію обрати дизайн чи девелопмент. Зараз я працюю програмістом і вже з досвідом можу оцінити свій вибір і зорієнтувати “неофітів”, які бажають потрапити у світ ІТ.

Отже, почнемо:

  1. Шлях освоєння (самонавчання/курси і отримання першої роботи) – для обох професій практично однаковий. Це 1-2 роки інтенсивної роботи над собою, профільна освіта не відіграє вирішального значення. Адекватної профільної освіти для дизайнерів узагалі немає в Україні, на скільки мені відомо, тому про неї шкодувати точно не треба.
  2. У обох випадках чогось реально навчитися можна лише на роботі. Є винятки профі, які здобули необхідні і правильні знання/вміння абсолютно самостійно, але краще не розраховувати на свою унікальність, і влаштуватися роботу як омога швидше. Тому ціль номер один – знайти роботу. І всю свою стартегію розвитку треба будувати виходячи з цієї цілі – це заощадить час і зусилля.
  3. Що найважче? У обох випадках – влаштуватися на першу роботу.
  4. Програмістів більше і запит на програмістів більший. Але й охочих стати програмістами більше. Скажімо, на безкоштовні курси з Java в Bionic University, коли я там вчився, був конкурс більше 30 людей на місце.
  5. Для того, щоб влаштуватися на роботу дизайнеру не треба вивертати свій мозок на виворіт, вирішуючи головоламки, або зубрячити відповіді на запитання, які ніколи не використовуєш на практиці (причому незалежно від рівня: від джуна до сеніора). Достатньо мати потфоліо.
  6. Для дизайнера потрібна потужна машина (у вигляді комп’ютера, для пафосу і зручності бажано Mac), крутий монітор, недешеве ліцензійне програмне забезпечення ще й бажано гаджет у вигляді планшета (це все обійдеться в суму $2-5к)… Це звісно не для початку, але з убогим ноутом купленим за $300 баксів почати точно не вийде. А для програмування – легко, а більшість додатків для того, щоб створювати програми – безкоштовні.
  7. Чи варто заморочуватися на сертифікати/дипломи та інші папірці, які буцімто підтверджують твою проф. придатність? Тут я б підходив із позицій, які для випуску ІТ-продукту називаються MVP (Minimal Vialbe Product). Якщо якийсь навик не обов’язковий для того, щоб влаштуватися на роботу – він вам не потрібен взагалі. Звісно можна казати, що сертифікати все ж допомагають і зайвими не будуть, але без них беруть на роботу, а на роботі знання і вміння здобуваються на порядок краще і швидше, ніж на будь-яких курсах/тестах/університетах.
  8. Чому обидві ці професії екзистенційно привабливі? Тому що тут цінується вміння і знання, зате вміння вішати лапшо-компліментну туфту начальству відіграє мізерну роль. Це не означає, що тут не треба вміти продавати себе – від цього навику найбільше залежить рівень вашого заробітку. Треба знати собі “ціну”.
  9. Гендер. Як не крути, але дизайн більше для дівчат, а програмування – для хлопчиків 🙂 Дизайнерів звісно теж дуже багато, але програмісток дуже мало.
  10. І не вірте стереотипам! Програмісти не завжди виглядають так:

Screen-Shot-2016-04-07-at-12.37.32-PM

а дизайнери не завжди виглядають так:

270419

Наступну частину міркувань щодо особливостей професій читайте тут.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.