Міські вказівники, щоб заблукати

Кілька днів назад натрапила у одного зі своїх друзів в інстаграмі на цю прекрасну офтографію із підписом “Тольковый указатель)”. Вказівник, звичайно прекрасний, і орфографія шикарна. Але він таки толковий. Що є – то є. Так і бачу натовпи народу,  які блукають у пошуках цієї злощасної маршрутки на Вишгород і дістають незаконних торгівців усякою дрібідєнью безкінечними запитаннями.

Але що зробиш, з навігацією у Києві таки проблеми. І не тільки на стінції  метро Герїв Сталінграда. Наприклад, кожен раз, коли потрапляю на Оболонь, завжди виходжу на діаметрально протилежний бік вулиці від того, який мені треба. Тому що усі вказівники гордо показують “Вихід до Оболонського проспекту”. У будь-якому напрямку. Є іще чудова станція Дружби народів. І Палац Україна. І Либідьська…

Завжди хотіла подивитись в очі тим людям, які ствторюють ці табличи і запитати, чим вони думають, коли таке роблять. Хоча наперед знаю – вони не думають. Просто виконують свою роботу, максимально швидко, максимально формально і навіть не задумуються, що для когось ця інформація може бути дійсно важливою. А іще дуже чекаю, коли Агенти Змін таки запустять свій проект навігації для метро.

І користуючись нагодою, хотіла б передати вітання усім людям, які на мої нервові тиради любять відповідати: “Та ти просто тут рідко буваєш”. Відкриваю величезну таємницю – вказівники якраз і свторюються для людей, які “рідко бувають” або “тут вперше”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.