Секрети ACDSee Ultimate 8: Частина 2

Як на екрані комп’ютера відобразити прозорість, і що таке прозорість? Зрозуміло, що про будь-яку прозорість можна казати лише у випадку, якщо ми можемо розмістити один об’єкт позаду іншого, щоб спостерігати частини нижнього крізь прозорі області верхнього. Якщо нижнього шару немає, і ми працюємо з одним об’єктом, то прозорість на екрані традиційно відображається у вигляді білих і сірих шахових квадратиків. Вперше це було застосовано в Photoshop, цей же принцип використовується і в ACDSee Ultimate 8.

joxi_screenshot_1475527090862

Бувалі веб-майстри при слові «прозорість» тут же згадують популярний колись браузер IE6, яка не відображав прозорість в картинках PNG, а їх так хотілося використовувати при верстці сайтів! Так чи інакше з прозорістю мають справу архітектори і конструктори, які працюють в програмах 3D моделювання, оператори відео-монтажу, коли відокремлюють фігуру людини від зеленого фону або працюють над спецефектами, графічні дизайнери при розробці етикетки, упаковки та іншої друкованої продукції, а також і фотохудожники при редагуванні своїх фотографій.

Як тільки ми створюємо об’єкт з прозорістю, то тут же додаємо «головного болю» нашому комп’ютеру – обчислювальних операцій потрібно в рази більше, причому будуть завантажені одночасно і процесор, і відеокарта. Нове залізо, нові драйвери, нові програми … Можливо, секрет програмістів Adobe ще й в тому, що вони якимось чином примудрилися змусити свою програму досить спритно працювати з прозорими шарами ще … на 486 комп’ютерах! Вперше шари з’явилися восени 1994 року у версії Adobe Photoshop 3, і можна стверджувати, що саме вони, разом із підтримкою колірної моделі CMYK в той момент зробили Photoshop кращим професійним графічним редактором.

В ACDSee Ultimate 8, через 20 років, з’явилися шари з прозорістю. Подивіться на технічні вимоги до софту та залізу – з’являється відчуття, що програма збирається запускати космічний корабель на Марс, або принаймні на літак до Ужгорода – технічні вимоги ну дуже вже жорсткі.

Проте, досить розмов – давайте відкриємо фотографію у вкладці Edit, зітремо ластиком частину інформації, наприклад, задній план, і збережемо свою роботу у вигляді файлу * .acdc. У браузері фотографій прозорі області відображаються чорним кольором, хоча логічніше було б їх показувати білим.

Якщо ж ми працюємо з шарами, і використовуємо при цьому прозорість в деяких шарах, якісь шари включаємо, а якісь – відключаємо, то програма створить мініатюру на основі інформації про видимість шарів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.